Повідомляє сайт polskieradio.pl
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Травень 1926 р. Юзеф Пілсудський бере владу у свої руки.

Травневий переворот в Польщі (пол. Przewrót majowy або 'zamach majowy', 12-14 травня 1926 рік року ) відбувся під керівництвом Юзефа Пілсудського, який фактично встановив військову диктатуру до 1935 року, хоча офіційно він обіймав міністерські посади. Цей військовий переворот ознаменував собою початок періоду досить радикальних державних реформ, які протікали на тлі безперервних конфліктів з Німеччиною та СРСР.
Розвиток подій
Юзеф Пілсудський на чотири роки відійшов від активної політичної діяльності, але до травня 1926 року він скористався відданими йому військовими частинами. Бої за Варшаву, яку захищали тодішні президент Станіслав Войцеховський і прем'єр Вінценти Вітос, продовжувались 3 дні. В ході боїв загинуло 250 військових і 164 цивільних осіб, близько 1000 людей отримали поранення.
Юзеф Пілсудський взяв владу в свої руки і проголосив політику «санації» (так зване оздоровлення держави). Новий сейм обрав Пілсудського на пост президента, від якого він відмовився. За пропозицією Юзефа Пілсудського президентом став професор Ігнацій Мосцицький, прем'єром Олександр Скшиньский. В історії Польщі почався період «правління полковників», оскільки оточення Пілсудського складалося в основному з діючих офіцерів або ветеранів Польської армії [1].
В цілому, режим Пілсудського носив правоцентричний, консервативно-патерналістський характер, спрямований на відновлення моральних цінностей суспільства авторитарними методами. Під кінець свого правління, у квітні 1935 року, уряд Пілсудського підписав так звану Квітневу Конституцію , якою користувалося Польський уряд у вигнанні в роки Другої світової війни.
http://uk.wikipedia.org/У 1892 повернувся у Вільно, де став одним із співзасновників Польської соціалістичної партії (ППС), з 1894 — член Центрального робітничого комітету. У кінці 1890-х рр. організував видавництво партійного органу «Роботнік» (згодом — «Валька»). На початку 1900-х рр. жив у Львові, Лондоні та Токіо, де намагався встановити контакти з японською розвідкою. Під час революції 1905-07 у Російській імперії керував бойовими групами, що займались підготовкою і проведенням терористичних акцій (головним чином — пограбуванням банків з метою здобуття коштів для купівлі зброї), визволенням політичних в'язнів, вишколенням нових бойовиків для боротьби проти імперського режиму та за незалежність Польщі. У 1906 виступив одним з ініціаторів створення ППС-революційної фракції. У 1908 Пілсудський заснував у Галичині Союз активної боротьби, який у 1910 створив у Львові нелегальну воєнізовану організацію «Стрілецьку спілку». На початку 1910-х рр. був обраний головним комендантом Тимчасової комісії організацій у боротьбі за незалежність Польщі, що діяли у Галичині.
Досягнення незалежності Польщею вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Встановив і підтримував зв'язки з австро-німецьким генеральним штабом. У роки Першої світової війни 1914-18 командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австрійської армії воювала на Східному фронті. В липні 1917 внаслідок конфлікту з німецькими окупаційними властями (відмовився присягнути німецькому кайзеру) був заарештований і ув'язнений в тюрмі у Марієнбурзі. Був прихильником так званої федеративної концепції, яка передбачала розчленування Російської імперії і створення у Східній Європі федеративної держави у складі Польщі, Литви, України і Білорусі. У листопаді 1918 Пілсудський, посівши пост тимчасового керівника Польської держави, проводив агресивну політику стосовно Західно-Української Народної Республіки.
У квітні 1919 перекинув на український фронт армію генерала Ю. Галлера, яка призначалась Антантою винятково для ведення воєнних дій проти більшовиків. Поставши перед загрозою широкомаштабної війни з РСФРР, Пілсудський, з метою сформування спільного антибільшовицького фронту, підтримував Симона Петлюру в боротьбі проти Радянської Росії. Уклав Варшавський договір 1920. У квітні 1920 Пілсудський став першим маршалом Польщі. Вів польсько-радянську війну 1920 і уклав Ризький мирний договір 1921.
Шляхом укладення окремого таємного договору недавніх колег по загальноросійській соціал-демократії Пілсудського з Леніним був здійснений план негласної допомоги більшовикам для перемоги над УНР і Денікіним[1].
Більше про Юзефа Пілсудського читати тут http://uk.wikipedia.org/
